Інфолінія: +48 17 773 57 00

вгору
важливі номери телефонів
Інфолінія: +48 17 773 57 00
Головна реєстрація: +48 17 773 57 00/01/02
Реєстрація до спеціалізованих клінік: +48 17 773 57 21
Прийом пацієнтів: +48 17 773 57 03
Стоматологія: +48 17 773 57 57/58/59
Аптека Pro-Familia: +48 17 773 57 22
Медичний магазин Pro-Familia: +48 17 773 58 95
Напиши до нас: szpital@pro-familia.pl

 

Для пацієнта

Права пацієнта

Запрошуємо ознайомитись з правилами, які стосуються пацієнта:

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Стосується пацієнтів, які користуються медичними послугами в рамках страхового полісу, також тих, які користуються з приватного сектору медичних послуг, а також інших пацієнтів, які не мають страхового полісу.

Права пацієнта

1. Право на охорону здоров’я (стаття 68 розділ 1 Конституції Польщі з 2 квітня 1997 р (Dz. U. Nr 78, poz. 483 з наступними змінами)

2. Право на виконання відповідних медичних послуг вимагає медичних знань, які опираються на доступних методах і засобах запобігання, розпізнавання лікування хвороб, які виконуються лікарями, лікарями-стоматологами, медичними сестрами, акушерами, лабораторними діагностами з відповідною старанністю і згідно з основами професійної етики, а в ситуаціях з обмеженим виконанням медичних послуг — виконання відповідних свідчень — до виконання ретельних, основаних на медичних критеріях процедур, які встановлять доступ до виконання медичних послуг (стаття 19 розділ 1 пункт 1 закону з 30 серпня 1991 року про медичні заклади (Dz. U. z 2007 r. Nr 14, poz. 89), далі як “Закон про медичні заклади”; стаття 4 закону з 5 грудня 1996 року про професію лікаря і лікаря-стоматолога (Dz. U. z 2005 r. Nr 226, poz. 1943, з наступними змінами), далі як “Закон про професію лікаря і лікаря-стоматолога”; стаття 18 закону з 5 липня 1996 році про професію медичної сестри і акушера (Dz. U. z 2001 r. Nr 57, poz. 602, з наступними змінами), далі як “Закон про професію медичної сестри і акушера”; стаття 21 закону з 27 липня 2001 року лабораторну діагностику (Dz. U. z 2004 r. Nr 144, poz. 1529, з наступними змінами), далі як “Закон про лабораторну діагностику”).

3. Право на невідкладну медичну допомогу в медичних закладах, в залежності від небезпеки для здоров’я і життя пацієнта (ст.7 закону про медичні заклади).

4. Право на недоторканність приватного життя і особистої гідності під час виконання медичних послуг (ст.19 р.1 п.4 закону про медичні заклади; ст.36 р.1 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога)

5. Право на смерть в спокої і гідності (ст.19 р.1 п.5 закону про медичні заклади)

6. Право (пацієнта чи його представника) до отримання повної інформації від лікаря про: свій стан здоров’я, розпізнання, пропонованих чи можливих діагностичних, лікувальних методах, які дають можливість передбачити їх застосування чи упущення, результатів лікування, прогнозів. Лікар може бути звільнений з цього обов'язку лише за бажанням пацієнта. Лікар може переказувати вищеописану інформацію іншим особам лише за згодою пацієнта (ст.31 р.1-3 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога; ст.19 р.1 п.2 закону про медичні заклади).

7. Право на надання згоди на виконання обстеження чи надання інших медичних послуг, до отримання відповідної інформації від лікаря. Якщо застосовані закони передбачають інше, згода пацієнта може бути виражена усно або навіть його поведінкою, яка без сумніву вказує на бажання піддатись пропонованим лікарем медичним процедурам (ст.32 р. 1 п.7 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога; с.19 р.1 п.3 закону про медичні заклади).

8. Право на надання в писемній формі дозволу на хірургічну операцію або застосування методу лікування чи діагностики, що може підвищити ризик для пацієнта (с.33 р.1 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

9. Право на надання в писемній формі дозволу (в ситуації, що не дозволяє надати згоди в письмовій формі, рівносильним вважається надання дозволу в усній формі, складене при двох свідках) на участь в медичному експерименті після попередньо отриманої інформації про: цілі, способи і умови проведення даного експерименту, очікувані лікувальні чи пізнавальні результати, ризики і можливості відмови від участі в експерименті на кожному його етапі. В ситуації, коли несподіване зупинення експерименту може створити небезпеку для здоров’я чи життя його учасника, лікар зобов’язаний про це повідомити хворого (ст.24, ст.25 р.1 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

10. Право на надання добровільної згоди в писемній формі на участь в медичній процедурі (в ситуації, що не дозволяє надати згоди в письмовій формі, рівносильним вважається надання дозволу в усній формі, складене при двох свідках) після попередньо отриманої інформації про значення, наслідків і ризиків, пов’язаних з медичним дослідженням. Учасник медичного дослідження може відмовитись від участі в дослідженні на кожному йому етапі без шкоди для здоров’я (ст.37б р.2 п.2, ст.37ф закону з 6 вересня 2001 року — Фармацевтичне право (Dz. U. z 2004 r. Nr 53, poz. 533, з наступними змінами), далі як “Фармацевтичне право”).

11. Право на відмову взяття клітин, тканин і внутрішніх органів тіла після смерті, а також відхилити вищезгадане рішення про відмову на кожному етапі (ст.5 і ст.6 закону з 1 липня 2005 про взяття, переховування і трансплантацію клітин, тканин і внутрішніх органів (Dz. U. Nr 169, poz. 1411), далі як “Закон про трансплантацію”).

12. Право на розміщення і харчування відповідно до стану здоров’я пацієнта в медичних закладах для осіб, які вимагають цілодобового перебування в медичному закладі (ст.20 р.1 п.3 закону про медичні заклади).

13. Право на додатковий медичний догляд, який буде проводитись близькою чи іншою особою, вказаною пацієнтом в медичному закладі (ст.19 р.3 п.1 закону про медичні заклади).

14. Прав на особистий, телефонний чи кореспондентський контакт з особами, які не перебувають на території медичного закладу. Однак особистий контакт може бути обмеженим в ситуації епідеміологічної загрози чи зважаючи на умови перебування інших хворих пацієнтів в лікарні. Керівник медичного закладу чи уповноважений лікар може обмежити право до контакту з особами, в тому числі до надання додаткового медичного догляду близькою чи іншою особою, вказаною пацієнтом (ст.19 р.2 п.2 і ст.19 р.5 закону про медичні заклади).

15. Право на відбуття Богослужінь в медичних закладах (ст.19 р.3 п.3 закону про медичні заклади).

16. Право на визначення особи чи організації, яку медичний заклад повинен негайно повідомити про погіршення стану здоров’я пацієнта, що може викликати загрозу життю чи смерть пацієнта (ст. 20 р.2 закону про медичні заклади).

17. Право на виписування з лікарні, коли стан хворого не вимагає подальшого лікування чи за власним бажанням — в такому випадку пацієнт має право отримати інформацію про наслідки, які можуть з’явитись внаслідок виписування з лікарні. Під час виписки хворий має право на отримання оригіналу і однієї копії інформаційної карти з лікарняного лікування з поданням діагнозу на польській мові (ст.22 закону про медичні заклади; § 16 з.1, р.2 п.1 розпорядження Міністра охорони здоров’я з 21 грудня 2006 з питання видів і обсягів медичної документації в медичних закладах і спосіб її обробки (Dz. U. Nr 247, poz. 1819), далі як “розпорядження про медичну документацію”).

18. Право на особисту відмову чи відмову через встановленого представника від розтину в медичних закладах (ст.24 р.3 закону про медичні заклади).

19. Право на доступ до медичної документації за бажанням хворого, його представника чи уповноваженої ним особи, а в разі смерті — осіб, уповноважених пацієнтом до отримання свідоцтва про смерть, ознайомлення з висновками і копіями інших документів (ст.18 закону про медичні заклади; § 52 розпорядження про медичну документацію).

20. Право на охорону особистих даних, які були вказані в медичній документації та інших пов’язаних з медичними послугами документах (ст.27 закону з 29 серпня 1997 року про охорону особистих даних (Dz. U. z 2002 r. Nr 101, poz. 926, з наступними змінами); ст.18 р.2 закону про медичні заклади; § 52 розпорядження про медичну документацію).

21. Право на збереження таємної інформації, пов’язаної з пацієнтом, отриманої у медичних працівників в зв'язку з виконанням службових обов’язків, беручи до уваги виняткові, описані в законодавстві, ситуації (ст.40 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога; ст.21 закону про професію медичної сестри і акушера; ст.29 закону про лабораторну діагностику).

22. Право на переховування цінних речей в камері зберігання в медичному закладі для осіб, які вимагають цілодобового перебування в медичному закладі (ст.19б закону про медичні заклади).

23. Право на отримання від лікаря і лікаря-стоматолога інформації про реальну можливість отримання медичних послуг у іншого лікаря чи в іншому медичному закладі, якщо лікар відмовив у наданні медичних послуг (ст.38 р.2 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

24. Право на отримання рецепта на ліки в випадку загрози здоров’ю чи життю пацієнта в найменшій формі випуску з виключенням наркотичних засобів, психотропних субстанцій і органічних сполук групи I-R (ст.96 р.2 фармацевтичного права).

25. Право на доступ до інформації про права пацієнта в медичному закладі. Медична сестра, акушер мають зобов’язання поінформувати пацієнта про його права (ст.19 р.6 закону про медичні заклади; ст.20 закону про професію медичної сестри і акушера).

26. Право на складання скарги на лікаря і лікаря-стоматолога до нотаріуса в заклади профспілок в випадку підозри в невідповідній професійній поведінці, яка суперечить етичним нормам і в порушенні правил, які відносяться до виконання професії лікаря (ст.41 закону з 17 травня 1989 року про медичні заклади()).

27.  Право на складання скарги на медичної сестри і акушера до нотаріуса в заклади профспілок в випадку підозри в невідповідній професійній поведінці, яка суперечить етичним нормам і в порушенні правил, які відносяться до виконання обов’язків медичних сестер і акушерів (ст.38 закону з 19 квітня 1991 року про профспілки медичних сестер і акушерів (Dz. U. Nr 91, poz. 178, з наступними змінами).

28. Право на складання скарги на лабораторного діагноста до нотаріуса в заклади профспілок в випадку підозри в невідповідній професійній поведінці, яка суперечить етичним нормам і в порушенні правил, які відносяться до виконання обов’язків лабораторного діагноста (ст.56 р.1 закону про лабораторну діагностику).

 

ДЕТАЛЬНА ЧАСТИНА

Відноситься до пацієнтів, які в рівних правах користуються з послуг медичного закладу, що фінансуються з публічних ресурсів на умовах і в обсягу, описаному в законі з 27 серпня 2004 року о “надання медичного догляду, що фінансується з публічних ресурсів (Dz. U. Nr 210, poz. 2135, з наступними змінами), далі як “Закон про послуги”.

 

РОЗДІЛ 1. Права пацієнта в медичних закладах, наприклад: в клініці, центрі здоров'я, медичній консультації, амбулаторії.

 

Пацієнт в рамках медичного страхування має право на:

1. Вибір і зміну лікаря, медичної сестри і акушера основного медичного догляду серед лікарів, медичних сестер і акушерів медичного страхування. Зміни можуть наступити не частіше ніж 2 рази на календарний рік, а в випадку кожної наступної зміни треба внести оплату в високості 80 злотих — не стосується це зміни місця проживання і в випадку припинення надання медичного догляду вибраним лікарем, медичною сестрою і акушером основного медичного догляду і інших незалежних від пацієнта причин з застереженнями, що виникають в зобов'язуваних правних законах [1] (ст.28 р.1 закону про послуги).

2. Вибір лікаря-стоматолога між лікарів-стоматологів, які уклали договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) з застереженнями, що виникають в зобов’язуваних правних законах [2] (с.31 р.1 закону про послуги).

3. Медичні послуги лікаря-стоматолога і стоматологічних матеріалів, які використовуються при наданні цих послуг, кваліфікованих як гарантовані послуги (ст.31 р.2 закону про послуги).

4. Якщо пацієнтка перебуває в стані вагітності чи в стані пологів, має право на додаткові медичні послуги лікаря-стоматолога і стоматологічних матеріалів, які використовуються при наданні цих послуг, кваліфікованих як гарантовані послуги (ст.31 р.2 закону про послуги).

5. Вибір спеціаліста, який надає амбулаторні спеціалізовані послуги, серед тих спеціалістів, які підписали договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) з застереженнями, що виникають в зобов’язуваних правних законах [3] (с.29 закону про послуги).

6. Амбулаторних спеціалізованих послуг, які фінансуються з публічних ресурсів на основі лікарського направлення медичного страхування.

Вищеописане направлення не потрібне для надання послуг:

1) гінеколога і акушера;
2) стоматолога;
3) дерматолога;
4) венеролога;
5) онколога;
6) офтальмолога;
7) психіатра;
8) для хворих на туберкульоз;
9) для хворих на ВІЛ;
10) для військових інвалідів і репресованих осіб;
       10а) для сліпих осіб, які є жертвами військових операцій;
11) для осіб, що мають залежність від алкоголю, наркотичних засобів і психотропних субстанцій — в межах реабілітаційного лікування;
12) для уповноваженого військового чи працівника, в межах лікування травм чи хвороб, отриманих під час виконання військових операцій за кордоном (ст.57 р.1 і ст.2 закону про послуги).

7. Надання лікувальної реабілітації у спеціаліста, який підписав договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) на основі лікарського направлення медичного страхування (ст.59 закону про послуги).

8. Поставка медичних засобів, що являються ортопедичними предметами і поставка лікарських засобів на прохання лікаря,  який підписав договір про надання медичних послуг чи фельдшера, який підписав договір про надання медичних послуг (ст.40 р.1 закону про послуги).

9. Реєстрації у спеціаліста в спосіб: особистий, через треті особи і телефоном (§12 додатку до розпорядження Міністра охорони здоров’я з 6 жовтня 2005 року в справі загальних умов договорів про надання медичних послуг (Dz. U. Nr 197, poz. 1643)).

10. В разі необхідності — до невідкладного надання медичної допомоги в необхідній мірі спеціалістом, який не підписав договору про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) (ст.19 р.1 закону про послуги).

11. Надання медичних послуг на основі і в межах діяльності, яка надається застрахованим особам, для осіб, які не мають медичного страхування, але перебувають в стані вагітності або пологів (ст.13 р.1 п.2 закону про послуги).

12. Проїзд санітарним транспортом (в тому числі і авіа-) - на прохання лікаря, який підписав договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) до найближчого медичного закладу, який надає медичні послуги в потрібній сфері, і назад, безкоштовно в таких випадках:
       1) остаточності невідкладного лікування в медичному закладі;
       2) які виникають з потреби продовження ліквання.

Крім того, пацієнт, на основі договору про надання медичних послуг, підписаного лікарем чи фельдшером, має право на безкоштовний проїзд санітарним транспортом — у випадку дисфункції органу руху, що робить неможливим користування з громадського транспорту, в цілях лікування — до найближчого медичного закладу, який надає медичні послуги в потрібній сфері, і назад (ст.41 р.1 і ст.2 закону про послуги).

13. Висновків і засвідчень, які видаються безкоштовно, якщо вони пов'язані з: подальшим лікуванням, реабілітацією, нездатністю працювати, продовжувати навчання, участю дітей, учнів і слухачів педагогічних закладів і студентів, які беруть участь в спортивних змаганнях і організованому відпочинку, а також видаваних в цілях соціальної допомоги чи отримання допомоги по догляду за хворим (ст.16 р.1 п.1 закону про послуги).

 

РОЗДІЛ 2.Права пацієнта в лікарні

Пацієнт в рамках медичного страхування має право на:

1. Вибір лікарні між лікарень, які підписали договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) з застереженнями, що виникають в зобов’язуваних правних законах [4] (с.30 закону про послуги).

2. Прийом до лікарні, яка підписала договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ), на основі направлення (кожного) лікаря, лікаря-стоматолога або фельдшера, якщо ціль лікування не може бути осягнена під час амбулаторного лікування згідно з встановленим списком очікування (ст.58, ст.20-23 закону про послуги).

3. Надання медичних послуг без направлення — в разі необхідності (наприклад, аварія, отруєння, пологи, загроза здоров’ю чи життю), в вищеописаних випадках пацієнт має право на невідкладну допомогу в необхідному об’ємі від спеціаліста, який не підписав договору про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) (ст.19 р.1, ст.60 закону про послуги).

4. Проїзд санітарним транспортом (в тому числі і авіа-) - на прохання лікаря, який підписав договір про надання медичних послуг з Народним фондом здоров’я (NFZ) до найближчого медичного закладу, який надає медичні послуги в потрібній сфері, і назад, безкоштовно в таких випадках:
       1) остаточності невідкладного лікування в медичному закладі;
       2) які виникають з потреби продовження лікування.

Крім того, пацієнт, на основі договору про надання медичних послуг, підписаного лікарем чи фельдшером, має право на безкоштовний проїзд санітарним транспортом — у випадку дисфункції органу руху, що робить неможливим користування з громадського транспорту, в цілях лікування — до найближчого медичного закладу, який надає медичні послуги в потрібній сфері, і назад (ст.41 р.1 і ст.2 закону про послуги).

5. Надання згоди (разом зі згодою лікаря) на перебування в лікарні сторонніх осіб, присутність яких є необхідною в залежності від послуг, які надаються хворому в лікарні (ст.36 р.2 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

6. Надання згоди на участь таких осіб: студентів медичних наук, лікарів і іншого медичного персоналу під час надання послуг хворому, в цілях виключно освітніх, якщо хворий є пацієнтом лікарні, лікарні медичної академії, медичної науково-дослідної одиниці чи іншої медичної одиниці, яка має право на освіту вищеописаних осіб (ст.36 р.4 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

7. Прохання про консультацію лікаря (який надає медичні послуги хворому) стосовно лікаря чи організації лікарського консиліуму в разі виникнення сумнівів щодо встановленого діагнозу, якщо вищезгаданий лікар визнає таку можливість (ст.37 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

8. Безкоштовних медичних засобів і медичних матеріалів, які потрібні хворому для надання медичних послуг, якщо вони необхідні для надання таких послуг (ст.20 р.1 п.2 закону про медичні заклади; ст.35 закону про послуги).

 

РОЗДІЛ 3. Права пацієнта в психіатричній лікарні

3.1. Прийняття в лікарню за згодою пацієнта

1. Прийняття в психіатричну лікарню особи з психічними розладами відбувається згідно з писемною згодою цієї особи на основі актуального направлення до лікарні, якщо визначений до цього лікар, після особистого огляду, ствердить необхідність перебування хворого в психіатричній лікарні. Однак в ситуаціях, а особливо в ситуації неможливості отримання медичної допомоги перед зверненням до лікарні, хворий психічними розладами може бути прийнятий до лікарні за особистою писемною згодою, без направлення лікаря (ст.22, ст.1 і ст.1а з 19 серпня 1994 про охорону психічного здоров’я (Dz. U. Nr 111, poz. 535, з наступними змінами), далі як “Закон про охорону психічного здоров'я”).

2. Якщо прийняття до психіатричної лікарні хворого стосується особи повнолітньої і повністю недієздатної, спроможної до особистого вираження згоди, необхідно отримати згоду цієї особи на перебування в лікарні. В ситуації спірних показань в справі прийняття до психіатричної лікарні хворого і його офіційного представника, згоду на прийняття пацієнта до лікарні надає суд по місцю проживання даної особи (ст.22 р.4 закону про охорону психічного здоров'я).

 3.2 Прийняття в лікарню без згоди пацієнта

1. Прийняття в психіатричну лікарню особи з психічними розладами чи особи, розумово нездатності до надання згоди чи відношення до прийняття в психіатричну лікарню і лікування наступає по отриманню згоди суду по місцю проживання даної особи. В разі необхідності прийняття хворого до психіатричної лікарні, таке може наступити без попереднього отримання згоди суду. В такому випадку лікар має обов’язок, на скільки це можливо, на отримання думки іншого лікаря, по мірі можливості психіатра, або письмової думки психолога (ст.22 р.2 і р.2а закону про охорону психічного здоров'я).

2. Психічно хвора особа може бути прийнята до психіатричної лікарні без згоди, яка вимагається в ст. 22 закону про охорону психічного здоров’я тільки тоді, коли її попередня поведінка вказує на те, що з причин хвороби загрожує безпосередньо своєму життю або життю і здоров’ю інших осіб (ст.23 р.1 закону про охорону психічного здоров’я).

3. Про прийняття в психіатричну лікарню вирішує визначений для цього лікар після особистого огляду (після повідомлення причинах проведення такого огляду) і отримання, по мірі можливості іншого лікаря-психіатра або психолога. Цей лікар зобов’язаний пояснити хворому причини прийняття до лікарня без його згоди і представити йому його законні права (ст.21 р2, ст.23 р.2 і р.3 закону про охорону психічного здоров’я).

4. Прийняття до психіатричної лікарні вимагає затвердження ординатора (лікаря, який керує відділенням) протягом 48 годин з моменту прийняття хворого. Керівник лікарні повинен повідомити суд про місцезнаходження лікарні протягом 72 годин з моменту прийняття хворого (ст.23 р.4 про охорону психічного здоров’я).

5. Розгляд суду скасовується, якщо пацієнт, після прийняття в лікарню без дозволу, надав згоду на перебування в медичному закладі (ст.26 закону про охорону психічного здоров’я).

 

3.3 Під час госпіталізації пацієнт має право на:

1. Безкоштовні медичні послуги в сфері психіатричного медичного догляду, а також до безкоштовних медичних продуктів і допоміжних засобів, якщо пацієнт являється психічно хворим (вказані психічні розлади) чи розумово відсталою особою, навіть якщо не має медичного страхування (ст.10 р.1 і р.2, ст.3 п.1 пп.а закону про охорону психічного здоров’я).

2. Те, щоб медичний персонал під час вибору методів і засобів психіатричного лікування, брав до уваги не тільки медичні цілі, але і інтерес пацієнта і намагався виправити стан здоров’я пацієнта в спосіб найменш шкідливий (ст.12 закону про охорону психічного здоров’я).

3. Необмежене спілкування з сім’єю і іншими особами (ст.13 закону про охорону психічного здоров'я).

4. Невтручання в кореспонденцію хворого (ст.13 закону про охорону психічного здоров’я).

5. Отримання допомоги в охороні особистих прав пацієнта, а зокрема:
       а) для зустрічі з нотаріусом в справі захисту прав пацієнта психіатричної лікарні, при умовах, які забезпечують свободу думки, не пізніше ніж 7 днів з моменту зголошування такої  потреби
       б) передачі усних і писемних скарг в сфері, яка порушує права пацієнта і отримання актуального стану розгляду даної справи
       в) отримання інформації про розгляд зголошеної справи (р.10а ст.1 і 4 закону про охорону психічного здоров’я).

6. Отримання згоди ординатора на періодичне перебування хворого за межами лікарні без виписування з закладу (отримавши перепустку), якщо це не загрожує життю пацієнта або життю і здоров’ю інших осіб (ст.14 закону про охорону психічного здоров’я).

7. Незаписування зізнань хворого, що містить зізнання до вчинення непоправних вчинків під загрозою кари в документацію перебігу досліджень чи перебігу лікування хворого (ст.51 закону про охорону психічного здоров’я).

8. Отримання від лікаря інформації про перебіг планованого лікування (ст.33 р.2 закону про охорону психічного здоров’я).

9. Надання окремої згода чи згоди законного представника на медичні послуги, що мають підвищений ризик, такі як:
       1) пункція, яка виконується в цілях відібрання спинно-мозкової рідини чи для введення ліків;
       2) лікування методом коми (гіперглікемічна, атропінова кома)
       3) лікування електрошоком.

Хворий також має право на отримання від лікаря інформації про наслідках, які можна передбачити в ході виконання вищеописаних процедур (§1 і §2 розпорядження Міністра охорони здоров’я з 4 серпня 1995 року в справі виконання медичних послуг, які вимагають окремої згоди пацієнта чи його законного представника (Dz. U. Nr 100, poz. 503)).

10. Попередження хворого про застосування прямої вимушеної міри стосовно нього, перед тим як ця міра буде виконана, а також збереження найвищої обережності і турботи про добробут пацієнта медичним персоналом під час виконання прямої вимушеної міри (ст.18 р.4 закону про психічне здоров’я).

11. Те, щоб пряма міра в формі знерухомлення чи ізоляції на потребу лікаря не могла тривати більше ніж 4 години. Однак в разі потреби, лікар, після особистого обстеження пацієнта, може продовжити знерухомлення на наступні 6 годин (§9 ст.2 розпорядження Міністра охорони здоров’я з 23 серпня 1995 року в справі методу застосування прямої вимушеної міри (Dz. U. Nr 103 poz. 514), далі як “Розпорядження в справі методу застосування прямої вимушеної міри”).

12. Тимчасове звільнення з позиції знерухомлення для того, щоб змінити своє положення чи заспокоїти свої фізіологічні і гігієнічні потреб, не рідше ніж кожні 4 години (§14 р.1 п.2 розпорядження в справі методу застосування прямої вимушеної міри).

13. Збереження в темниці особами, які виконують дії, пов’язані з закону про охорону психічного здоров’я, усіх даних, які будуть отримані внаслідок виконання вищеописаних дій з винятком окреслених в вищеописаному законі ситуацій, коли ці особи звільнені з збереження теємниці [5] (§15 р.1 закону про психічне здоров’я).

14. Те, щоб реабілітаційні заняття, які проводяться в психіатричній лікарні чи будинках соціальної допомоги не були підпорядковані господарським цілям (ст.15 р.1 закону про охорону психічного здоров’я).

15. Те, щоб керівник закладу психіатричного догляду в випадку ствердження, що законний представник хворого належно не виконує своїх обов’язків відносно хворого, повідомив про це суд за місцем проживання даної особи (ст.17 закону про охорону психічного здоров’я).

16. Складання позову до суду за місцезнаходженням психіатричної лікарні про встановлення куратора, якщо пацієнт вважає, що під час перебування в лікарні потребує допомоги до ведення усіх його справ або справ з певних питань (ст.44 р.1 закону про охорону психічного здоров’я).

17. Слухання пацієнта суддею, який його відвідує, не пізніше ніж протягом 48 годин після отримання судом повідомлення від керівника психіатричного закладу, якщо пацієнт був прийнятий до лікарні згідно з ст.23 (психічно хвора особа приймається до лікарні, якщо її поведінка вказує на те, що з причин хвороби загрожує безпосередньо своєму життю або життю і здоров’ю інших осіб), ст.24 (особа, якщо її поведінка вказує на те, що з причин психічних розладів загрожує безпосередньо своєму життю або життю і здоров’ю інших осіб, а якщо з’являються сумніви відносно стану пацієнта, його перебування в лікарні не може тривати більше 10 днів) і ст.28 (в випадку відмови від попередньо висловленої згоди на госпіталізацію) (ст.45 р.2 закону про охорону психічного здоров’я).

18. Складання прохання про державного адвоката під час активного судового процесу в справах, які описані в законі про охорону психічного здоров’я (ст.48 закону про психічне здоров’я).

19. Складання відмови від постанови суду про питання прийняття до психіатричної лікарні без згоди хворого, до суду іншої інстанції (ст.42 і ст.47 закону про охорону психічного здоров’я).

20. Складання в довільній формі прохання про термінове виписування хворого з психіатричної лікарні – якщо пацієнт був госпіталізований за власним бажанням (ст.36 р.1 закону про психічне здоров’я).

21. Складання в довільній формі прохання про термінове виписування хворого з психіатричної лікарні не раніше ніж через 30 днів після отримання лікарнею судового дозволу на госпіталізацію хворого і його подальшого лікування без його згоди. Виписування з лікарні затверджує ординатор (лікар, який керує відділенням), якщо визнає, що більше немає потреби на перебування і лікування хворого в психіатричному закладі згідно з законом про охорону психічного здоров’я (ст.35 р.1 і ст.36 р.1 і р.2 закону про охорону психічного здоров’я).

22. Промову в суді, в місцеположення якого територіально входить медичний психіатричний суд, про прохання виписування хворого з психіатричної лікарні в разі відмови виписування. Прохання слід скласти протягом 7 днів після отримання відмови виписування хворого з лікарні і умовах складання прохання (ст.36 р.3 закону про охорону психічного здоров’я).

23. Прийняття за власним бажанням (чи законного представника хворого) до будинку соціального догляду, якщо хворий не може отримати належного заспокоєння своїх життєвих потреб і не має можливості догляду іншими особами, а потребує постійного догляду, але не повинен перебувати в психіатричній лікарні (ст.38 закону про охорону психічного здоров’я).

РОЗДІЛ 4. Права дитини під час отримання медичних послуг

Пацієнт до 18-річного віку має право на користування з більшості прав. які надаються дорослим особам під час користування з медичних послуг з врахуванням прав батьків чи опікунів пацієнта і з врахуванням обмежень, які виникають в зв’язку з віком хворого.

Пацієнт до 18-річного віку має право на:

1. Отримання медичних послуг згідно з правилами і обов’язками осіб, які мають медичне страхування (ст.13 р.1 п.1 закону про послуги).

2. Додаткові медичні послуги лікаря-стоматолога і стоматологічні матеріали, які використовуються при виконанні тих послуг, які кваліфіковані як послуги, гарантовані для дітей і молоді до 18-річного віку (ст.31 р.3 закону про послуги)

3. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років), лікар зобов’язаний представити хворому інформацію в обсязі і формі достатній для правильного перебігу діагностичного чи терапевтичного процесу, крім того, має право на вираження своєї думки (ст.31 п.7 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

4. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років), лікар зобов’язаний представити хворому інформацію про його стан здоров’я, діагноз, запропоновані і можливі діагностичні і лікувальні методи, яка може передбачити наслідки їх використання або уникання, результатах лікування і наслідках (ст.31 р.1 і ст.5 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

5. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років), потрібна теж (окрім згоди законного представника пацієнта) згода пацієнта на виконання обстеження чи іншої медичної послуги. В випадку виконання хірургічної операції або методу лікування чи діагностики, яка може мати ризик для пацієнта, потрібна (окрім згоди законного представника пацієнта) згода пацієнта в писемній формі (ст.34 п.4 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога).

6. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років), він має право на вираження відмови взяття клітин, тканин і внутрішніх органів тіла після смерті (ст.5 р.3 закону про трансплантацію).

7. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років), або особою, яка ще не має 16 років, і може свідомо висловити думку стосовно своєї участі в медичному експерименті чи медичному дослідження (після попередньо отриманої інформації про цілі, способи і ризику проведення даного експерименту), необхідне є вираження свідомої згоди в писемній формі разом з згодою законного представника пацієнта (ст.25 п.2 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога; ст.37б р.2 п.4 пп. 37h р.1 фармацевтичного права).

8. Право на відхилення описаної в п.7 даного розділу свідомої згоди на участь в медичному експерименті чи медичному дослідженні, або відхилення відмови на участь в експерименті на кожному його етапі (ст.27 р.1 закону про професію лікаря і лікаря-стоматолога; ст.37h р.3 і ст.37б р.2 п.2 фармацевтичного права).

9. Те, щоб в цілях зменшення болю і дискомфорту під час тривання медичного дослідження було надано участь в предметному тестуванні персоналу, який має знання і вміння в області роботи з малолітніми хворими, а також застосування методів, які використовуються при зменшенні болю і дискомфорту, який пов’язаний з триваючим дослідженням (§23 п.1 розпорядження Міністра охорони здоров’я з 30 квітня 2004 року про спосіб проведення медичних досліджень за участі малолітніх хворих (Dz. U. Nr 104, poz. 1108)).

10. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 13 років), він має право на вираження згоди на взяття кісткового мозку для його братів чи сестер, якщо це не викличе порушення функціональності організму, яке можна передбачити (ст.12 р.3 закону про трансплантацію).

11. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років), він має право на складання прохання до суду по місцю проживання даної особи про згоду на взяття кісткового мозку або крові в ситуації, коли існує безпосередня небезпека втрати життя братів чи сестер пацієнта (ст.12 р.4 закону про трансплантацію).

12. Якщо пацієнт народився в лікарні або був прийнятий до лікарні не досягнувши 7-річного віку, він повинен отримати ознаку посвідчення особи (ст.21а закону про медичні заклади).

13. Якщо пацієнт являється малолітньою особою (віком від 16 років) і може свідомо висловити згоду, він також повинен виразити особисту згоду на прийняття до психіатричної лікарні (ст.22 р.4 закону про охорону психічного здоров’я).

[1] ст. 56б і ст.69б закону з 21 листопада 1967 року про загальний обов’язок оборони Польщі (Dz. U. z 2002 r. Nr 21, poz. 205, з наступними змінами), ст.153 р.7а закону з 12 жовтня 1990 року про прикордонних працівників (Dz. U. z 2002 r. Nr 171, poz. 1399, з наступними змінами) і ст.115 §1 Кримінального кодексу.

[2] ст. 56б і ст.69б закону з 21 листопада 1967 року про загальний обов’язок оборони Польщі, ст.153 р.7а закону з 12 жовтня 1990 року про прикордонних працівників і ст.115 §1 Кримінального кодексу.

[3] ст. 56б і ст.69б закону з 21 листопада 1967 року про загальний обов’язок оборони Польщі, ст.153 р.7а закону з 12 жовтня 1990 року про прикордонних працівників і ст.115 §1 Кримінального кодексу.

[4] ст. 56б і ст.69б закону з 21 листопада 1967 року про загальний обов’язок оборони Польщі, ст.153 р.7а закону з 12 жовтня 1990 року про прикордонних працівників і ст.115 §1 Кримінального кодексу.

[5] Від обов’язкову зберігання таємниці особа, яка зазначена в ст.50 р.1 закону про охорону психічного здоров’я, є звільнена відповідно до:
       1) лікаря, який займається хворими з психічними розладами,
       2) відповідних органів територіальної адміністрації чи профспілок відносно з умовами, яких розповсюдження є необхідним до виконання завдань з області соціального догляду,
      3) осіб, які беруть участь в виконанні роботи в рамках соціального догляду, в області, де це є необхідно,
      4) служб охорони країни і їх уповноважених представників чи військових в області, де необхідне виконання перевірки на основі законів про охорону прихованої інформації (ст.50 р.2 закону про охорону психічного здоров’я).

 

Закон про права пацієнта

На сьогодні закони, які стосуються прав пацієнта в Республіці Польща, нормуються Законом про права пацієнта разом з виконавчими правилами до цього закону. Текст закону можна завантажити нижче.

Файли для скачування

Адреса

logo

Адреса
Спеціалізована лікарня PRO-FAMILIA
вул. Вітольда, 6Б
35-302 Жешув

Як до нас потрапити?